Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962 р.

Від Марка 8

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

[Буття]

[Вихід]

[Левит]

[Числа]

[Повторення Закону]

[Ісус Навин]

[Книга Суддів]

[Рут]

[1-а Самуїлова]

[2-а Самуїлова]

[1-а царів]

[2-а царів]

[1-а хроніки]

[2-а хроніки]

[Ездра]

[Неемія]

[Естер]

[Йов]

[Псалми]

[Приповісті]

[Екклезіяст]

[Пісня над піснями]

[Ісая]

[Єремія]

[Плач Єремії]

[Єзекіїль]

[Даниїл]

[Осія]

[Йоїл]

[Амос]

[Овдій]

[Йона]

[Михей]

[Наум]

[Авакум]

[Софонія]

[Огій]

[Захарія]

[Малахії]

[Від Матвія]

[Від Марка]

[Від Луки]

[Від Івана]

[Дії]

[До римлян]

[1-е до коринтян]

[2-е до коринтян]

[До галатів]

[До ефесян]

[До филип'ян]

[До колосян]

[1-е до солунян]

[2-е до солунян]

[1-е Тимофію]

[2-е Тимофію]

[До Тита]

[До Филимона]

[До євреїв]

[Якова]

[1-е Петра]

[2-е Петра]

[1-е Івана]

[2-е Івана]

[3-є Івана]

[Юда]

[Об'явлення]